Фінансова звітність та аудит для швейцарських компаній

Для будь-якої компанії, зареєстрованої у Швейцарії, є обов’язковим ведення бухгалтерського обліку, підготовки фінансової звітності та, у деяких випадках, проведення аудиту. Незалежно від розміру бізнесу – чи це стартап, мале підприємство або холдингова структура – кожна компанія повинна дотримуватися встановлених законом правил щодо звітності. Дотримання цих правил забезпечує прозорість діяльності компанії, зміцнює довіру інвесторів та клієнтів і відповідає високим стандартам корпоративного управління у країні.

У цій статті ми детально роздивимося питання різниці між Annual Report і Financial Statements, проаналізуємо чинні швейцарські стандарти обліку й нормативно-правову базу та з’ясуємо, коли саме аудит стає обов’язковим.

Яка різниця між Annual Report (річний звіт) та Financial Statement (фінансовий звіт)?

Загалом, для розуміння бухгалтерської системи Швейцарії, важливо розуміти відмінність між річним та фінансовим звітами компанії. Річний звіт – це більш ширше поняття, яке охоплює повний пакет фінансових документів компанії за підсумками року, включаючи баланс, звіт про прибутки і збитки, примітки, а для великих компаній також звіт про рух грошових коштів та звіт керівництва. Водночас фінансова звітність є складовою річного звіту і становить його основну частину.

Про цю різницю також зазначає законодавець у ст. 958 Швейцарського кодексу зобов’язань (Swiss Code of Obligations), який регулює основи складання звітності у Швейцарії.

Які є стандарти обліку у Швейцарії при складанні фінансової звітності?

Вимоги до звітності швейцарських компаній регулюються положеннями Швейцарського кодексу зобов’язань, зокрема статтями 957-963b. Закон вимагає, щоб усі юридичні особи, які підпадають під його дію, готували фінансову документацію згідно з цими приписами.

Кожна компанія зобов’язана подавати податкові звіти як на федеральному, так і на кантональному рівнях для прорахунку прибутку, амортизацій, відрахувань і податку. При цьому фінансовий звіт є загальним і готується один раз на рік і відображає загальну діяльність компанії.       

Фінансовий рік зазвичай збігається з календарним (з 1 січня по 31 грудня), однак компанія може обрати інший звітний період. Наприклад, перший обліковий рік може бути коротшим або довшим за 12 місяців, у разі початку діяльності не з початку календарного року.

Крім базових вимог Швейцарського кодексу зобов’язань, окремі компанії мають звітувати за міжнародними або галузевими стандартами фінансової звітності. Найбільш поширеними є:

• Swiss GAAP FER – для компаній, які бажають більш деталізованого представлення фінансового стану;
• МСФЗ (IFRS) або МСФЗ для МСП (IFRS for SMEs) – для транснаціональних компаній або тих, хто залучає зовнішнє фінансування;
• US GAAP – як правило, для компаній з американськими інвесторами;
• IPSAS – для державного сектору або пов’язаних структур.

Що обов’язково повинна включати фінансова звітність швейцарської компанії?

Фінансова звітність будь-якої швейцарської компанії обов’язково повинна включати наступні елементи:

• Balance Sheet – відображає активи, пасиви та власний капітал компанії на звітну дату.
• Profit and Loss Statement – висвітлює доходи, витрати та фінансовий результат компанії за звітний період.
• Notes to the Financial Statements – необхідний для пояснення окремих статей балансу та звіту.
• Cash Flow Statement – показує надходження та витрати грошових коштів у розрізі операційної, інвестиційної та фінансової діяльності.
• Звіт аудитора (якщо аудит є обов’язковим).

Окрім того, важливо пам’ятати, що:

• Звітність повинна бути складена у швейцарських франках. У разі використання іншої валюти потрібно розкрити еквівалент у CHF та обмінний курс.
• Звіт повинен бути складений однією з офіційних мов Швейцарії – німецькою, французькою і італійською. Допускається також використання англійської мови.
• Підписані звіти повинні зберігатися не менше 10 років.

Які строки подання фінзвітності?

Відповідно до ст. 958 Швейцарського кодексу зобов’язань, річний звіт компанії, який включає фінансову звітність, повинен бути підготовлений протягом шести місяців після завершення фінансового року. Встановлений строк є обов’язковим як для малого бізнесу, так і для великих компаній, та пов’язаний з необхідністю проведення щорічних зборів акціонерів у цей самий період. Невиконання цього обов’язку може призвести до юридичної відповідальності та ризиків з боку наглядових органів.

Коли аудит є обов’язковим?

Законодавство Швейцарії розділяє аудит на три основні типи:

• повний аудит (Ordinary Audit),
• обмежений аудит (Limited Audit),
• законодавство також передбачає можливість відмовитись від аудиту (Opting-out) за певних умов.

Кожен тип аудиту має чітко визначені критерії застосування, залежно від розміру компанії, юридичної форми, кількості працівників, а також побажань акціонерів.

Повний аудит (Ordinary Audit)

Його проведення є обов’язковим для компаній, які відповідають хоча б двом із трьох наступних критеріїв протягом двох фінансових років поспіль:

• загальний баланс компанії перевищує 20 мільйонів CHF;
• обсяг виручки (обороту) становить понад 40 мільйонів CHF на рік;
• середньооблікова кількість працівників – більше ніж 250 осіб.

Також повний аудит вимагається для:

• публічних компаній (компаній, чиї цінні папери котируються на біржі);
• компаній, що готують консолідовану звітність (група компаній);
• підприємств, у яких міноритарні акціонери, що володіють щонайменше 10% капіталу, офіційно вимагають проведення повного аудиту;
• компаній, для яких це передбачено статутом.

Повноваження аудитора у рамках повного аудиту включають глибоку перевірку не лише фінансової звітності, а й системи внутрішнього контролю, процедур управління ризиками та відповідності до стандартів обліку.

Обмежений аудит (Limited Audit)

Є спрощеною формою аудиторської перевірки, яка застосовується до більшості малих і середніх швейцарських компаній.

Компанії, що не досягають порогів повного аудиту, підлягають обмеженому аудиту.

Обмежений аудит передбачає:

• менший обсяг перевірки;
• аудитор перевіряє основні ризики, але не проводить поглиблений аналіз внутрішнього контролю;
• звіт аудитора коротший і не містить висновку про повну достовірність, а лише підтвердження відсутності суттєвих порушень.

Відмова від аудиту (Opting-out)

Швейцарське законодавство надає можливість повної відмови від обов’язкового аудиту для певних компаній. Зазначене право регламентується ст. 727a абз. 2 Швейцарського кодексу зобов’язань.

Для того, щоб скористатися своїм правом відмови від аудиту, компанія повинна відповідати наступним критеріям:

• Кількість працівників компанії не перевищує 10 повних штатних працівників у середньому протягом року.
• Усі акціонери або учасники одноголосно погоджуються на відмову від аудиту. Не можна використовувати «opting-out», якщо хоч один акціонер не погоджується.
• Відмова документується у рішеннях загальних зборів.

Це правило вигідне для малих бізнесів, які прагнуть зменшити адміністративні витрати та не мають зовнішніх вимог до аудиту (наприклад, від банків чи інвесторів).

Важливо відзначити, що відмову від аудиту також можна скасувати у будь-який момент, якщо зміниться структура компанії або вимоги акціонерів.

Фінансова звітність швейцарських компаній повинна відповідати не лише місцевим вимогам законодавства, але й міжнародним стандартам звітності, особливо у випадках міжнародної діяльності. Аудит, у свою чергу, є важливим інструментом контролю та підтвердження достовірності такої звітності. Якщо вам потрібна допомога зі складання фінансової звітності чи проходженням аудиту в Швейцарії – звертайтесь до команди Azola Legal Services. Ми забезпечимо повну відповідність законодавчим вимогам і міжнародним стандартам.